Чи замислювались ви коли-небудь, звідки в душі людини народжуються геніальні вірші? Від чого з’являється дивовижний дар, який спонукає звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих?

     Поетичне слово містить у собі якусь незриму, непомітну і водночас велику силу. Воно народжується не на Землі, а десь у височині блакитного неба..  Поезія Т. Шевченка і Лесі Українки, І. Франка і С. Єсєніна, О. Пушкіна і М. Лермонтова, Л. Костенко і В. Стуса… – ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаються з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле.

     Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя, його мрії, переконання, його філософські  порівняння та спостереження. 

     Переконатись в цьому мали змогу студенти груп ЕД/ТХД20 на виховному заході «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі», на якому звучали вірші відомих світових поетів - Шарля Бодлера, Луї Арагона, Роберта Фроста, Вільяма Блейка -  у перекладі  і виконанні  викладача  Є.В. Сковпіна.

     З зацікавленістю та  увагою слухали і аналізували вірші учасники свята поезії, а найголовніше, що ніхто не залишився байдужим.